Багато людей живуть в залежності від чужої думки. Є певні фактори, які впливають на формування того чи іншого способу життя. До них можуть належати сімейні, культурні, релігійні традиції, або ж, навіть, як кажуть в народі, «вулиця».
Лідери – це люди, які мають сміливість та здатність приймати вольові рішення. Саме вони творять історію і приносять оновлення в суспільне, в релігійне, в політичне життя. Хтось в своєму регіоні, хтось в країні, а хтось у світі. Таких людей не завжди розуміють, тому що вони створюють зміни, яких не бажають інші. Їх критикують, ображають, свідомо вигадують про них різні плітки, щоб дискредитувати, применшити їх авторитет і пригасити наснагу або якусь нову ініціативу. Але без таких людей будь-яка нація не може стрімко йти в майбутнє. Тоді вона нагадує озеро, яке, позбавлене притоку свіжої води і відтоку старої, згодом може перетворитись на заросле очеретом болото. Один чоловік сказав: « Ти завжди можеш догодити деяким, деколи ти можеш догодити всім, але ніколи ти не зможеш догодити всім і завжди». Що люди скажуть? Небагато таких , що скажуть про тебе щось добре. Також небагато таких, які в очі скажуть тобі, що ти дурень. Але немало таких, які позаочі будуть говорити про тебе, що завгодно. Навіть тоді, коли розмовлятимуть з тобою, то будуть вдавати, що розуміють тебе, а в кишені триматимуть проти тебе дулю. Спочатку підставлять тебе, а потім скажуть, що моя хата з краю, нічого не знаю. Сьогодні вони тобі будуть кричати «Осанна,браво…», а завтра «Розіпни, посади…»
Прикро, що серед нашого народу ще не подолані такі відразливі риси, як лицемірство, заздрість та підступність . Навіть освіта, релігійні переконання чи якісь інші фактори часто не здатні викорінити цю суспільну заразу. Більше того, люди, котрі повинні були б показувати позитивний приклад , можуть такого «намолоти» , що навіть дивуєшся їх образному і багатому на асоціації, але викривленому по суті, мисленню. І вища освіта не впливає, і проповіді священика не навчають, і посада не стримує. Чоловік,котрий і дня не може без чарки, або жінка, яка раз на раз кляне сусідів за що попало, тут же повчає співрозмовників, у яку церкву ті мають ходити, і як там має служба відправлятися, та ще й нагадують: « Дивись, не ламай своєї віри». Ось така буває, виходить, віра: можна «банячити», сім’ю зраджувати, красти, плітки розпускати, жінку бити, ворожбитством займатися і в той час інших виховувати або резюмувати, хто як має жити.
А як бути в таких випадках, коли ти хочеш в своєму житті щось змінити або досягнути чогось більшого? Як бути тоді, коли через певні обставини, ти мусиш здійснити переоцінку свого світогляду? Як вчинити тоді, коли ти заплутався в життєвому лабіринті і шукаєш виходу з нього? Як зробити той чи інший життєвий вибір? Таких запитань є сотні. Цікавим є те, що на більшість із них люди знаходять відповіді, але не приймають відповідного рішення, бо бояться того, що скажуть, чи що подумають про них інші. Вони навіть купують речі, які їм непотрібні, за гроші, які позичили, щоб здивувати тих, кого не поважають. Не дозволяйте непевним людям впливати на ваш внутрішній світ і тим більше створювати для вас світ, у якому ви могли б жити. Бо вони можуть зробити цей світ дуже маленьким.
Бог створив людину такою, що наділена суверенним правом власного вибору. На жаль, вона скористалась цим правом в Едемському саду проти самого її Творця. Але це зайвий раз засвідчує той факт, що Бог не створив людину як зомбі. Він має Свої благі наміри, але не нав’язує їх, а хоче, щоб людина зробила добровільний вибір. « О, людино, сказано тобі що таке добро і що таке зло і чого хоче від тебе Господь Бог твій…» ( Михея 6:8). Що ти вибереш, яке приймеш рішення, то те будеш мати. Також важливим є те, що потрібно прислуховуватися до мудрих життєвих порад, але, водночас, небезпечно потрапити в рабство чужих думок. «Не ставайте рабами людей.» ( 1 Кор.7:23) Є такі люди, яким нав’язали певні релігійні переконання, але в серці вони далекі від них. Є такі сім’ї, яких звели їхні родичі чи знайомі, але там немає любові. Є такі діти, які здобувають професію по волі своїх батьків, але в серці мають поклик до іншого. Подібних прикладів можна навести багато. Можливо, ви, дорогі читачі, знаходитесь в подібній ситуації, і у вас виникло бажання все це змінити? Тож, не дивлячись на те, що будуть говорити люди, – прийміть для себе таке рішення, яке принесе вам, насамперед, душевну свободу. Тим самим водночас, я не закликаю до вседозволеності, а до поміркованості, за біблійним принципом: « Усе мені можна, але не все корисне. Усе мені можна, але не все будує». (1Кор. 10:23). На противагу всіляким релігійним чварам, людським забобонам та поняттям, я пропоную взяти за основу для нормального життя надійні, перевірені та доступні для кожного закони і принципи Царства Божого. Згідно них, ви можете звіряти будь-які людські розсуди та поради, і приймати ті чи інші життєві рішення. «Життя та смерть поставив Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти й нащадки твої ( Повтор.Закону 30:19)
Це святе право вашого вибору. Головне, аби цей вибір зробив вас вільними і щасливими.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Прочитано 7205 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Альфред Великий. Боэциевы песни (фрагменты) - Виктор Заславский Альфред Великий (849-899) был королем Уессекса (одного из англосаксонских королевств) и помимо успешной борьбы с завоевателями-викингами заботился о церкви и системе образования в стране. Он не только всячески спонсировал ученых монахов, но и сам усиленно трудился на ниве образования. Альфреду Великому принадлежат переводы Орозия Павла, Беды Достопочтенного, Григория Великого, Августина и Боэция. Как переводчик Альфред весьма интересен не только историку, но и филологу, и литературоведу. Переводя на родной язык богословские и философские тексты, король позволял себе фантазировать над текстом, дополняя его своими вставками. Естественно, что работая над "Утешением философией" Боэция, Альфред перевел трактат более, чем вольно: многое упростил, делая скорее не перевод Боэция, но толкование его, дабы сделать понятным неискушенным в античной философии умам. Поэтому в его обработке "Утешение" гораздо больше напоминает библейскую книгу Иова.
"Боэциевы песни" появились одновременно с прозаическим переводом "Утешения" (где стихи переведены прозой) и являют собой интереснейший образец античной мудрости, преломленной в призме миросозерцания христиан-англосаксов - вчерашних варваров. Неизвестна причина, по которой стихи и проза, так гармонично чередующиеся в латинском оригинале "Утешения", были разделены англосаксами. Вероятно, корень разгадки кроется в том, что для древнеанглийского языка литературная проза была явлением новым и возникновением ее мы обязаны именно переводам короля Альфреда. Делая прозаические переводы, король был новатором, и потому решил в новаторстве не переусердствовать, соединяя понятный всем стих с новой и чуждой глазу прозой. Кроме того, возможно, что Альфред, будучи сам англосаксом, не понимал смешанных прозаическо-стихотворных текстов и решил, что лучше будет сделать два отдельных произведения - прозаический трактат и назидательную поэму. Как бы там ни было, в замыслах своих король преуспел. "Боэциевы песни" - блестящий образец древнеанглийской прозы и, похоже, единственный случай переложения латинских метров германским аллитерационным стихом. Присочинив немало к Боэцию, Альфред Великий смог создать самостоятельное литературное произведение, наверняка интересное не только историкам, но и всем, кто хоть когда-то задумывался о Боге, о вечности, человечских страданиях и смысле жизни.
