Рябина, рябина, рябина,
Как красные капельки крови.
Рябина, рябина, рябина,
Откуда в тебе столько боли?
А вдруг это красные слезы,
Пролитые матерями,
О детях, что гибнут без пользы,
Не зная Христа, отвергают.
Красные слезы рябины
О тех, кто прошел свое поприще,
Не принявши Божьей истины,
Поверив, что жизнь - это торжище.
Прожить, не вкусив от чистого,
Растратить жизнь в пьяном гульбище...
Зачем жить вот так неистово?
Есть время еще, задумайся.
Не плачь ,рябина, напрасно,
Ведь время еще не вышло.
И слезы твои очень красные
Напомнят пусть каждому истину,
Что мы на земле лишь гости.
Ты можешь в это не верить,
Но время придет, на вопросы
Творцу нам придется ответить.
Покайся пред Богом однажды,
Иди за Христом без сомненья,
На свете не сможешь жить дважды,
Иди же дорогой спасенья,
Пусть даже не веришь сейчас ты,
Что колокол грянет для каждого,
Покайся пред Богом Всевышним
Во имя Христа распятого.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
